МОДЕЛЬ ПАТРІОТА

Виховання патріотизму. 
Для педагогічного колективу нашої школи патріотичний напрямок роботи був і залишається пріоритетним. Формування громадянина - патріота України, підготовленого до життя, з високою національною свідомістю, виховання громадян, які здатні побудувати громадянське суспільство, в основу якого були б закладені та постійно втілювалися демократія, толерантність та повага до прав що в моєму класі, школі, місті, країні все мене стосується все залежить від мене.Патріотизм у сучасному розумінні – це відчуття того, що набуває сьогодні особливого значення. Головною запорукою процвітання держави є національно-патріотичне виховання молоді, частина якої щороку поповнює лави державних службовців. Адже саме вони вносять свої корективи в закони, суспільне життя, етико-моральні засади. Щоб ці реформи не призводили до краху, національно-патріотичне виховання повинно супроводжувати молодь впродовж всього їхнього шкільного й студентського життя. Можна багато говорити про виховання молоді, як абстрактної маси, але ті пафосні розмови ні до чого не призведуть. Під словом «молодь» ми повинні вбачати своїх дітей, методику виховання молоді ототожнювати з вихованням власних. Якими б ми хотіли бачити своїх дітей? Чесними; вихованими; добрими; людьми, які поважають старше покоління. Ці якості можна об’єднати в етично-моральну групу, без якої жодне суспільство не існує. Для того щоб виховати ці якості, в Україні в загальноосвітніх закладах викладаються уроки етики, на яких вчителі намагаються привити дітям гуманне ставлення до оточуючих, закласти основи моралі.

Патріотами своєї держави; свідомими громадянами; людьми, які пам’ятають своє коріння й шанують пам'ять предків; громадянами, які готові в будь який момент віддати своє життя за Батьківщину. Ці якості можна об’єднати в національно-патріотичну групу.

Виховання у молодого покоління почуття патріотизму, відданості справі зміцнення державності, активної громадянської позиції нині визнані проблемами загальнодержавного масштабу.

Патріотизм покликаний дати новий імпульс духовному оздоровленню народу, формуванню в Україні громадянського суспільства, яке передбачає трансформацію громадянської свідомості, моральної, правової культури особистості, розквіту національної самосвідомості і ґрунтується на визнанні пріоритету прав людини. Суспільства, яке функціонує на засадах гуманізму, свободи, верховенства закону, соціальної справедливості, гарантує умови для зростання добробуту народу. Суспільства, яке є єдиним дієвим механізмом розбудови не олігархічної, а народної демократії, правової України, виступає, з одного боку, джерелом опозиції державній владі, а з іншого - взаємодоповнює її, реалізуючи свої розвивальну і контролюючу функції.

Виходячи з цього, патріотизм на даний час є нагальною потребою і держави, якій необхідно, щоб усі діти стали національно свідомими громадянами – патріотами, здатними забезпечити країні гідне місце в цивілізованому світі, і особистості, яка своєю діяльнісною любов’ю до Батьківщини прагне досягти взаємності з метою створення умов для вільного саморозвитку і збереження індивідуальності; ісуспільства, яке зацікавлене в тому, щоб саморозвиток особистості, становлення її патріотичної самосвідомості здійснювався на моральній основі.

Актуальність патріотичного виховання зумовлюється водночас процесом становлення України як єдиної політичної нації. В умовах поліетнічної держави, воно покликане сприяти цілісності, соборності України, що є серцевиною української національної ідеї. При цьому важливо, щоб об’єднання різних етносів і регіонів України задля національного відродження, розбудови й вдосконалення суверенної правової держави і громадянського суспільства здійснювалось саме на базі демократичних цінностей, які в свою чергу мають лежати в основі патріотичного виховання.

На сьогодні головною метою школи є формування й розвиток всебічно розвинутої, свідомої особистості з чіткою життєвою позиціє, готової зробити гідний вибір свого майбутнього. Сучасний навчальний заклад переживає складний період, коли здійснюється перехід до особистості та неповторності кожного учня. В основу виховання і навчання, в центр їх оновлених парадигм слід поставити дитину, її гармонійний розвиток.

Суспільство чекає якісно нового рівня функціонування освітньо-виховної системи від загальноосвітньої школи, інших нвачально-виховних закладів усіх типів. Навчальний заклад, який поважає власну гідність учня, його запити та інтереси, надає всі умови для самореалізації та розвитку. В основу виховної роботи слід покласти ідею виховання та формування творчої особистості учня. Один із пріоритетних напрямів у виховній роботі є:

• виховання учнів на засадах патріотизму та громадянської свідомості.

При плануванні виховної роботи зі школярами слід враховувати особливості віку.

Формування патріотичних якостей молодших школярів відбувається у взаємодії школи та сім'ї. Визначено три групи патріотичних якостей, які тісно пов'язані в структурі особистості:

1) якості , що характеризують ціннісне ставлення особистості до сім'ї;

2) якості, що визначають моральне ставлення до людей, толерантне ставлення до інших культур і націй;

3) якості , що характеризують ставлення до своєї країні, рідного краю. Визначено педагогічні умови формування патріотичних якостей молодших школярів у взаємодії школи і сім'ї, які реалізуються через цілісний навчально-виховний процес початкової школи в трьох напрямах:

1) використання елементів патріотичного виховання у навчальній діяльності; 2) налагодження спільної діяльності педагогів і батьків у формуванні патріотичних якостей молодших школярів. Запропоновано методику діагностування рівнів сформованості патріотичних якостей дітей молодшого шкільного віку; методичне забезпечення патріотичного виховання молодших школярів у взаємодії сім’ї і школи.

Основний напрям реалізації принципів виховання - це психологічний — він полягає в формуванні в школярів високої психологічної стійкість, готовності до виконання складних та відповідальних завдань за будь-яких умов обстановки, формування найважливіших психологічних якостей, необхідні успішної життя і правоохоронної діяльності у суспільстві. Воно включає вивчення та прогнозування соціально-психологічних процесів у шкільництві, профілактику негативних явищ та запобігання проявам девіантної поведінки, зняття психологічної напруженості, подолання стресу.

Найефективніший метод виховання дітей – це щира розмова, проникнення у його внутрішній світ, інтерес та почуття поваги до його особистості, сприйняття його критики. Діти надзвичайно чутливі до несправедливості та недовіри з боку педагога. Тому від особистості педагога, від багатства його внутрішнього світу, від знання ним психології залежить ефективність усієї виховної роботи. Гаслом виховної роботи повинне стати висловлювання Ж.-Ж. Руссо «у серце увійде лише те, що йде від серця»