Стаття 173-4. Булінг (цькування) учасника освітнього процесу

   Булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого, -

   тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин.

   Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, -

   тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин.

   Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене малолітніми або неповнолітніми особами віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років, -

   тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин.

   Діяння, передбачене частиною другою цієї статті, вчинене малолітньою або неповнолітньою особою віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років, -

   тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин.

   Неповідомлення керівником закладу освіти уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про випадки булінгу (цькування) учасника освітнього процесу -

   тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням до двадцяти процентів заробітку.

План заходів,

спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькування)

в  Плоцькій гімназії

на 2022/2023 навчальний рік

Пам’ятка батькам

1. Пам’ятайте, що першим університетом життя для дитини є та сім’я, в якій народилася дитина. Завдання обох батьків полягає в тому, щоб створити в сім’ї атмосферу любові, довіри, духовного настрою та комфорту.

2. Не дивіться на дитину як на особисту власність. Ви дали дитині фізичне тіло, а душа її належить світові. Сприймайте дитину як особистість єдину, унікальну і неповторну.

3. Не виражайте часто свого незадоволення, критики – це тільки породжує антагонізм в стосунках дітей і батьків.

4. Давайте дітям можливість відчувати Ваше визнання і схвалення.

5. Ніколи не старайтесь запевнити дитину в тому, що вона погана.

6. Будьте тактовними в стосунках з дітьми.

7. Давайте приклад емоційного самоконтролю і витримки.

8. Показуйте приклад позитивних дій та вчинків дітям не на словах, а в конкретних справах.

9. Насильство над дітьми – це протиприродний акт, який забороняється законом. Так, в Сімейному кодексі сказано таке: «Забороняються фізичні покарання дітей батьками та інші види покарань, які принижують людську гідність. Дитина має право на належне батьківське виховання».

10. Завжди давайте дитині шанс на право бути кращою.

11. Пам’ятайте, що в сім’ї дитина пізнає, як взаємодіяти з іншими людьми, як ставитися до себе і до оточення, як упоратися з труднощами і, за великим рахунком, що таке життя.

Телефонуй на Національну «Гарячу лінію» з питань протидії насильству та захисту прав дитини, щоб отримати допомогу – 386 (безкоштовно для абонентів МТС та Київстар).

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ П’ЯТИКЛАСНИКІВ

·        Перша умова шкільного успіху п’ятикласника – безумовне прийняття дитини, незважаючи на невдачі, які її вже спіткали або можуть спіткати.

·        Обов’язковий прояв батьками інтересу до школи, класу,  в якому вчиться дитина, до кожного прожитого нею шкільного дня. Неформальне спілкування зі своєю дитиною після шкільного дня.

·        Обов’язкове знайомство з її однокласниками й можливість спілкування дітей після школи.

·        Неприпустимість фізичних засобів впливу, залякування, критики на адресу дитини, особливо в присутності інших (членів родини, однолітків).

·        Врахування темпераменту дитини в період адаптації до шкільного навчання. Повільні й нетовариські діти набагато довше звикають до класу, швидко втрачають до нього інтерес, якщо відчують з боку дорослих і однолітків насильство, сарказм і жорстокість.

·        Надання дитині самостійності в навчальній роботі й організація обгрунтованого контролю за її навчальною діяльністю.

·        Заохочення дитини, і не тільки за успіхами у навчанні. Моральне стимулювання досягнень дитини.

·        Розвиток самоконтролю, самооцінки й самодостатності дитини. Відомий педагог і психолог Симон Соловейчик в одній зі своїх книг опублікував правила, які допоможуть батькам підготувати дитину до самостійного життя серед однолітків у школі під час адаптаційного періоду. Батькам необхідно пояснити ці правила дитині та з їхньою допомогою готувати дитину до дорослого життя:

·        Не віднімай чужого, а своїм ділися.

·        Попросили – дай, намагаються відняти – захищай.

·        Кличуть грати – іди, не кличуть – запитай дозволу грати разом, це не соромно.

·        Грай чесно, не підводь своїх товаришів.

·        Не дражни нікого, не канюч, не випрошуй нічого. Двічі ні в кого нічого не проси.

·        Будь уважним усюди, де потрібно виявити уважність.

·        Через оцінки не плач, будь гордим.

·        Із вчителями через оцінки не сперечайся й на вчителя за оцінки не ображайся.

·        Намагайся все робити вчасно й думати про гарні результати, вони обов’язково в тебе будуть.

·        Не зводь наклепів і не наговорюй ні на кого.

·        Намагайся бути акуратним.

·        Частіше кажи: давай дружити, давай грати, давай разом підемо додому.

·        Пам’ятай! Ти не кращий за всіх, ти не гірший за всіх!

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ СОРОМ’ЯЗЛИВОЇ ДИТИНИ

·        Намагайтеся, щоб ваша дитина частіше спілкувалася з молодшими дітьми.

·        У спілкуванні з дитиною будьте обережні й тактовні, оскільки дитина може зрозуміти вас «не так».

·        Найскладніше для вашої дитини – це знайомство з новими людьми. Допоможуть їй у цьому, нехай вона не почувається самотньою.

·        Частіше ходіть у гості разом із дитиною та запрошуйте гостей до себе додому.

·        Не намагайтеся все зробити за дитину. Давайте їй більше доручень, пов’язаних зі спілкуванням.

·        Підбадьорюйте та хваліть вашу дитину за кожний крок.

·        Не навішуйте на вашу дитину ярлик сором’язливості. Пам’ятайте, що сила сугестії дуже велика.

·        Постарайтеся зацікавити вашу дитину театральною діяльністю й записати її до театрального гуртка.

·        Створіть у своїй родині й найближчому оточенні дитини такий клімат, щоб дитина почувалася комфортно й затишно.

·        Не проявляйте, хоча б зовні, занепокоєння щодо вашої дитини.

·        Постарайтеся довідатися у вчителя або психолога про спеціальні вправи й допоможіть вашій дитині позбутися сором’язливості.

·        Частіше розмовляйте, спілкуйтеся зі своєю дитиною.

·        Не вважайте свою дитину поганою тільки тому, що вона сором’язлива.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ЗАМКНЕНОЇ ДИТИНИ

·        Розширюйте коло спілкування вашої дитини, приводьте її в нові місця й знайомте з новими людьми.

·        Підкреслюйте переваги й корисність спілкування, розповідайте дитині, про що нове й цікаве ви довідалися, а також яке задоволення отримали, спілкуючись із тією чи іншою людиною.

·        Прагніть самі стати для дитини прикладом людини, яка ефективно спілкується.

·        Якщо ви помітите, що, незважаючи на ваші зусилля, дитина стає все більш замкненою й відстороненою зверніться за консультацією до психолога, який професійно допоможе вам розв’язати цю проблему.

За О. А. Атемасова «Проблеми розвитку та корекція емоційної сфери молодших школярів». – Х.: Вид-во «Ранок», 2010, с. 115, 123.

Поради батькам

Мова – приклад для дітей

 Мова, то жива сходинка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає своє давнє життя і своє сподівання, свій розум, досвід, почування. Мова дорослих – приклад для дітей. Успіх мовного розвитку дитини, насамперед залежить від мови дорослих і, зокрема, батьків. Маля навчається говорити завдяки слуху й здібності до наслідування. Відомо, що дитина дошкільного віку легко наслідує неправильну вимову дорослих, передає місцеву говірку, діалектизм, вульгаризм. Яскрава виразна мова дітей залежить від мови дорослих.

 Правила, які варто пам’ятати:

 Якщо до Вас звернулись із запитанням, відповідайте ввічливо, повним реченням. Чітко вимовляйте слова і звуки, говоріть так, щоб було зрозуміло.

 Уважно вислуховуйте поради старших – так і Вас вислуховуватимуть Ваші діти

 Вітайтеся при зустрічі з друзями, знайомими і привчайте це робити своє маля. Слова привітання чи прощання промовляйте доброзичливо, з посмішкою – теж саме буде робити Ваш син чи донька.

 Вчіть дитину звертатися до дорослих на «Ви».

 Не забувайте вибачитися за допущену недоречність у поведінці. Дякуйте за надану Вам допомогу, турботу, увагу – навчайте цьому дитину.

 Повсякчас в мові використовуйте чарівні слова: «будь ласка», «дякую», «прошу», «вибачте», «на все добре», «дозвольте», «смачного», «до побачення», «доброго дня», тощо.

 Не розмовляйте голосно у транспорті, на вулиці, у громадських місцях – те ж саме буде робити Ваш малюк.

 Запам’ятайте!

 Ваша дитина буде лагідна, чуйна, уважна, правильно говорити при спілкуванні з іншими, якщо Ви станете для неї взірцем!

 Діти завжди наслідують своїх батьків!

 Поради батькам

 Що необхідно робити для стимулювання розвитку мови дітей

 1. Показувати і переміщати яскраві предмети.

 2. Розміщувати предмети, що цікавлять малюка, біля нього, щоб їх можна було стукнути, пхнути, схопити, краще роздивитися.

 3. Розмовляти з дитиною, уподібнюватися йому, називаючи його на ім’я.

 4. Забезпечити дитину достатньою кількістю предметів для хватання і маніпулювання з ними.

 5. Почати гратися з дітьми в такі ігри, як «Ку-ку», «Знайди сховане».

 6. Організувати безпечне місце для дослідницько-орієнтаційної діяльності й забезпечити малюка яскравими предметами, які б він міг відшукати, переміщати і т. д.

 7. Проговорювати свої дії («Я кладу м’яч за спину, спробуй його дістати»).

 8. Намагатися постійно ускладнювати ігри «Знайди сховане».

 9. Гратися з ляльками, імітувати дії дитини та стимулювати її до уподібнення.

 10. Пояснювати те, що відбувається («М’яч закотився під стіл, тому що ти ударив по ньому»).

 11. Гратися з дитиною під час купання, використовуючи різноманітні плаваючі іграшки, в які можна наливати воду, зжимати їх і т. д.

 12. Задавати запитання і давати дитині час знайти відповідь самому.

 13. Забезпечити дитину іграшками для його символічних ігор.

 Для того, щоб діти могли повністю проявити і розвинути свої здібності, вони повинні рости у середовищі, яке відгукується на їхні потреби.

 Мабуть, немає сім’ї, де б не виникали хоч би й короткочасні конфлікти між батьками і дітьми. Часто винні в цьому ми з вами, батьки, бо не розуміємо особливостей психіки дітей, не знаємо їхніх типових поведінкових реакцій у різних вікових кризах.

 Основною причиною бурхливих проявів підлітків ( вибух непокори, зухвальство) психологи вбачають в тому, що дорослі не змінюють своєї поведінки у відповідь на появу у підлітків прагнення до нових форм взаємин з батьками та вчителями.

 Центральне місце в житті підлітка посідає спілкування з товаришами. Спілкування з однолітками дедалі більше виходить за межі шкільного життя і навчальної діяльності. Воно в цьому віці набуває такої цінності, що нерідко відсуває на другий план навчання і навіть стосунки з рідними.

 Виникає взаємний інтерес між хлопцями та дівчатами, бажання сподобатися, а отже, розвивається інтерес до власної зовнішності та стурбованість через неї.

 Батьки намагаються стримати активність, самостійність підлітка, часто в авторитарній формі висловлюють думки про його друзів, інтереси, намагаються по-своєму планувати дозвілля дитини. Закономірно, що недовіра, неувага до життя підлітка призведуть до розриву між батьками та дітьми. Психологічні дослідження свідчать, що діти 11-14 років добре засвоїли модель спілкування з дорослими: вони знають, як уникнути конфлікту, зробити вигляд слухняної дитини. Як батьки, так і вчителі, часто зустрічаються з проблемою визначення дитині певного покарання. Якщо для учня 2 класу наказ означає негайне його виконання, то підліток на загрози відповідає впертістю. Формувати навички охайності, організованості, любові до праці не можна криками, сварками. Відповідна реакція дитини повинна бути для батьків певним сигналом того, що дитина ці накази не сприймає. Вимагати від дитини можна тільки те, що стало її звичкою, а звичка виховується, як наслідок доброго ставлення дитини до наказів.

 До типових помилок у вихованні належить неврахування батьками відмінностей темпераментів (свого й дитини). Наприклад, якщо дитина перейняла повільний темперамент батька, то для рухливої, швидкої матері – це джерело постійного подразнення.

 Найблагодатнішим для взаємин дитини з батьками є такий стиль спілкування, коли батьки:

 • не примушують, а звертаються з проханням;

 • не критикують поведінку дітей, а обговорюють її з ними;

 • задовольняють найголовнішу потребу дітей – потребу в любові.

 Дуже часто батьки не вміють донести любов до серця дитини. Існує п’ять основних способів вияву любові: дотик, слова; час, який приділяється; подарунки; допомога.

 Поради батькам для кращого розуміння своїх дітей:

 • уважно вислуховуйте свою дитину. В стані душевної кризи кожному з нас перш за все необхідний хтось, хто готовий нас вислухати. Прикладіть максимум зусиль, щоб зрозуміти проблему приховану за словами;

 • оцініть серйозність намірів та почуттів своєї дитини. Намагайтеся згладжувати компромісним рішенням загострену ситуацію;

 • не бійтеся задавати прямі питання. Досвід показує, що такі питання рідко завдають шкоду. Часто підліток чекає такої можливості, щоб відкрито розповісти про свої проблеми.

 Створити позитивний психологічний клімат у сім’ї, задовольнити потребу дитини в любові не так просто, як може здаватися на перший погляд, особливо якщо ви виховуєте підлітка.

 Пам’ятка для батьків підлітків

 • Якщо дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти.

 • Якщо дитину висміюють, вона стає замкненою.

 • Якщо дитину хвалять, вона вчиться бути вдячною.

 • Якщо дитина росте в докорах, вона житиме з постійним «комплексом провини».

 • Якщо дитина росте в терпимості, вона вчиться розуміти інших.

 • Якщо дитина росте в чесності, вона вчиться бути справедливою.

 • Якщо дитина росте в безпеці, вона вчиться довіряти людям.

 • Якщо дитина росте у ворожнечі, вона вчиться бути агресивною.

 • Якщо дитина живе у розумінні та доброзичливості, вона вчиться знаходити любов у світі та бути щасливою.

 Як спілкуватися з підлітком?

 • Якщо дитина говорить: «Я вже доросла!» – запропонуйте їй довести це вам (і за вчинки свої нехай відповідає “по-дорослому”).

 • Не підвищуйте голос, не кричіть, бо таке ставлення породжує опір дитини вашому вихованню.

 • Станьте підлітку другом – довіряйте, але перевіряйте.

 • Не переобтяжуйте дитину опікою та контролем.

 • Головне – єдність вимог усіх членів родини.

 • Поведінка батьків – приклад і взірець для дитини.

 Традиційні батьківські вислови – перешкоди на шляху спілкування з підлітком.

 1.Накази, команди: “прибери”, “замовкни”. Такі слова викликають у дитини почуття того, що її залишили без прав, кинули “у біді”. У відповідь діти зазвичай ображаються, починають робити “на зло”.

 2.Попередження, погрози: “не прийдеш вчасно – побачиш!” При частому повторенні погроз діти звикають до них і перестають на них реагувати.

 3.Нотації, лекції: “скільки разів тобі казати”, “не послухала – сама винна!” За таких докорів діти перестають нас чути, виникає те, що психологи називають “психологічною глухотою”.

 4.Критика, звинувачення: “на що це схоже”, “даремно я на тебе сподівався”. Жодної виховної ролі такі фрази відіграти не можуть. Вони викликають у дітей чи активний захист (тобто напад у відповідь) чи розчарування, смуток, що в свою чергу знижує самооцінку дитини і, таким чином, породжує нові проблеми.

 5.Проповіді: “ти повинен поважати дорослих” та інші. Моральні погляди та поведінка виховуються в дітях не стільки словами, скільки атмосферою в сім’ї через наслідування поведінки дорослих (діти – відображення ваших звичок). Якщо в сім’ї утримуються від грубих слів, не обманюють, поділяють порівну між усіма членами сім’ї домашні справи – будьте певні, дитина знає, як потрібно правильно поводитися.